Перший у світі трансатлантичний оптоволоконний кабель TAT-8, який у 1988 році здійснив справжню революцію в телекомунікаціях, почали діставати з океанського дна. Після 14 років роботи система була виведена з експлуатації, але тепер її повертають на поверхню — для переробки та повторного використання матеріалів.
TAT-8: революція в оптоволоконному зв’язку
Кабель TAT-8 довжиною близько 6 000 км проклали по дну Атлантичного океану консорціумом компаній на чолі з AT&T, France Telecom і British Telecom. Вартість проєкту на той час становила $335 млн.
Це була восьма трансатлантична кабельна система, однак перша, що використовувала оптоволоконну технологію. Саме це стало проривом: на відміну від попередніх мідних кабелів, нова система забезпечувала значно вищу пропускну здатність.
TAT-8 мав два робочі волокна та одне резервне. Кожне з них передавало сигнал зі швидкістю 295,6 Мбіт/с (близько 20 Мбіт/с корисного трафіку), а ретранслятори розташовувалися через кожні 40 км і повністю відновлювали сигнал. Для кінця 80-х це було технологічним проривом.
Чому кабель вивели з експлуатації
У 2002 році TAT-8 припинив роботу через серйозні пошкодження, які виявилися надто складними для ремонту. На той момент він уже морально застарів, адже нові покоління підводних кабелів забезпечували значно більшу пропускну здатність.
Цікаво, що TAT-8 не мав захисту від акул — проблему, яку врахували в наступних системах, зокрема в кабелі PTAT-1.
Підняття кабелю з дна океану
Торік компанія Subsea Environmental Services, одна з трьох у світі, що спеціалізуються на таких роботах, розпочала операцію з підняття кабелю для переробки.
Для цього використовується дизель-електричне судно MV Maasvliet із командою з 14 осіб. Станом на серпень до порту Лейшойш у Португалії вже доставлено понад 1 012 км кабелю.
Після цього кабель транспортують до Південної Африки, де компанія Mertech Marine розбирає його на складові:
- сталь,
- мідь,
- два типи поліетилену.
Матеріали підлягають подальшій переробці.
Чому це важливо для глобальної інфраструктури
Сьогодні на морському дні лежить понад 2 млн км підводних кабелів. Більшість із них після виведення з експлуатації залишаються там. Проте океанське дно — обмежений ресурс, а нові підводні кабелі для інтернету прокладають постійно.
Повернення старих систем дозволяє:
- звільнити маршрути для нових кабельних ліній,
- повторно використати цінні матеріали,
- мінімізувати екологічний вплив.
Нове покоління підводних кабелів
Світ продовжує активно розвивати підводну інтернет-інфраструктуру. Зокрема, Google будує кабель Umoja, який напряму з’єднає Африку з Австралією, посилюючи глобальний інтернет-зв’язок у регіонах із низькою підключеністю. Раніше компанія реалізувала проєкт Equiano, що поєднав Африку з Європою.
Підняття TAT-8 — це не просто демонтаж старої лінії. Це символ завершення епохи, яка започаткувала сучасну глобальну цифрову інфраструктуру. Саме з таких проєктів почалася історія високошвидкісного інтернету між континентами.
