Інформація про спроби вербування людей для оформлення терміналів Starlink “на себе” — це не просто побутова історія про підробіток. В умовах війни це може бути елемент логістики противника.
⚠️ Що відбувається
Схема виглядає просто:
- Людині пропонують гроші (суми вже доходять до 10 000 грн).
- Вона оформлює Starlink офіційно через ЦНАП або реєструє обладнання на своє ім’я.
- Термінал передається третім особам.
- Далі він може використовуватися для управління БпЛА або координації атак.
На перший погляд — “формальність”.
На практиці — співучасть у забезпеченні військових дій ворога.
🔍 Чому це легко перевіряється
Starlink — це не анонімна технологія.
Кожен термінал має:
- унікальний серійний номер
- MAC-ідентифікатори
- прив’язку до акаунта
- геолокаційні дані роботи
У разі вилучення обладнання у противника можна:
- звірити серійні номери
- перевірити історію активації
- встановити особу, на яку оформлений пристрій
І тут починається вже не адміністративна історія, а кримінальна.
⚖️ Яка відповідальність можлива
У воєнний час це може кваліфікуватися як:
- державна зрада
- пособництво державі-агресору
- сприяння веденню війни проти України
У разі доведення, що через такий канал зв’язку було здійснено атаку, яка призвела до загибелі людей — санкції можуть бути максимальними (аж до довічного ув’язнення).
Тобто “10 тисяч гривень” можуть обернутися:
- 15 роками
- або повною втратою свободи на все життя
🧠 Чому “не поспішати” — це єдиний розумний вибір
У таких історіях немає “сірої зони”.
Є:
- цифрові сліди
- телеметрія
- лог-файли
- міжнародна співпраця зі SpaceX
Сучасна інфраструктура супутникового зв’язку залишає достатньо даних, щоб встановити джерело походження обладнання.
📌 Головне
Starlink — це вже не просто інтернет.
Це елемент військової інфраструктури.
Оформлюючи термінал “на себе” для невідомих осіб, людина:
- залишає цифровий підпис
- бере на себе юридичну відповідальність
- потенційно стає співучасником тяжкого злочину
У воєнний час “легких грошей” не існує.
І відповідальність за такі дії — абсолютно реальна.
