Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та поштового зв’язку (НКЕК), опинилася під критикою через позицію щодо законопроєкту №15426. Документ має створити механізм відновлення пошкоджених електронних комунікаційних мереж в умовах воєнного стану.
Як зазначає народний депутат Олександр Федієнко, позицію регулятора можна назвати «професійною короткозорістю». Водночас критики вважають, що проблема значно глибша, адже йдеться про стійкість критично важливої інфраструктури під час війни.
Що передбачає законопроєкт №15426
19 серпня НКЕК мала розглянути законопроєкт №15426. Його мета — визначити зрозумілі правила відновлення пошкоджених телекомунікаційних мереж під час воєнного стану.
Це питання набуває особливого значення в умовах регулярних ракетних і дронових атак. Пошкодження телекомунікаційної інфраструктури можуть залишати цілі населені пункти без мобільного та фіксованого зв’язку.
Від стабільності роботи мереж залежить не лише можливість громадян телефонувати чи користуватися інтернетом. Зв’язок необхідний для роботи державних органів, екстрених служб, бізнесу та об’єктів критичної інфраструктури.
За оприлюдненою позицією НКЕК, регулятор не підтримує законопроєкт.
Чому позиція НКЕК викликала критику
Ключове питання критиків полягає не стільки в тому, що регулятор не погоджується з окремими положеннями документа, скільки в тому, чи пропонує він альтернативний механізм.
Якщо мережа знищена внаслідок обстрілу, її необхідно відновити. Якщо оператор не має можливості виконати роботи, має існувати процедура залучення іншого оператора.
Так само необхідно визначити строки відновлення, мінімальний рівень доступності послуг та механізми контролю за виконанням відповідних зобов’язань.
Саме тут, на думку критиків, і має відігравати ключову роль державний регулятор.
Війна потребує особливих правил
Одним із дискусійних аргументів є посилання на те, що аналогічного механізму немає у відповідних нормативних актах Європейського Союзу.
Однак Україна перебуває в умовах повномасштабної війни, тоді як більшість європейських держав не стикаються з регулярним фізичним знищенням телекомунікаційної інфраструктури.
Ракетні та дронові атаки створюють для українського телеком-ринку специфічні ризики, які потребують окремих механізмів реагування.
Тому, на думку авторів критики, українське законодавство має враховувати реалії війни, навіть якщо відповідних аналогів у європейській нормативній базі поки немає.
Що регулятор міг би запропонувати
Критика НКЕК не означає, що законопроєкт №15426 обов’язково є досконалим. У ньому можуть потребувати уточнення критерії пошкодження мереж, строки відновлення, повноваження операторів та порядок взаємодії з чинним законодавством.
Водночас професійною альтернативою простій відмові могла б стати пропозиція конкретних змін.
Наприклад, регулятор міг би визначити:
- які положення законопроєкту необхідно змінити;
- хто має відповідати за відновлення пошкоджених мереж;
- у які строки повинні виконуватися роботи;
- який мінімальний рівень доступності зв’язку має забезпечуватися;
- хто контролюватиме виконання цих вимог;
- як діяти, якщо оператор не може або не хоче відновлювати мережу;
- хто має забезпечити зв’язок у населених пунктах із критично пошкодженою інфраструктурою.
Саме наявність чіткого механізму, а не лише формальної критики законопроєкту, є ключовою проблемою дискусії.
Чи достатньо чинного законодавства?
Якщо НКЕК вважає, що чинні норми вже дозволяють ефективно відновлювати зруйновані мережі, виникає питання щодо практичного механізму їх застосування.
Хто в такому разі визначає відповідального за відновлення? Які строки встановлюються? Хто контролює доступність зв’язку? Що відбувається, якщо оператор фізично не може виконати роботи?
Відповіді на ці питання особливо важливі під час війни, коли пошкодження інфраструктури можуть бути масштабними, а відновлення — потребувати координації кількох компаній і державних структур.
Чіткі правила означають більшу відповідальність
Запровадження конкретного механізму відновлення мереж означатиме появу чіткіших обов’язків не лише для операторів, а й для регулятора.
Доведеться вести облік пошкодженої інфраструктури, визначати пріоритети та строки відновлення, контролювати виконання вимог і реагувати на випадки їх невиконання.
Саме тому законодавчі зміни можуть зробити систему більш прозорою та відповідальною. Водночас вони вимагатимуть від усіх учасників ринку не лише формального виконання процедур, а й орієнтації на конкретний результат — відновлення зв’язку.
НКЕК закликають запропонувати власне рішення
Критика на адресу регулятора не обов’язково означає необхідність безумовно підтримати законопроєкт №15426. Головне питання полягає в іншому: як саме держава має забезпечувати відновлення телекомунікаційної інфраструктури, зруйнованої під час війни?
Якщо НКЕК вважає запропонований механізм недосконалим, від регулятора очікують конкретних альтернативних пропозицій.
Україна має адаптувати правила роботи телекомунікаційного сектору до реалій війни та забезпечити стійкість критичної інфраструктури. Європейський досвід може бути орієнтиром, однак специфічні українські виклики потребують і власних рішень.
У підсумку дискусія навколо законопроєкту №15426 зводиться до простого питання: як забезпечити відновлення зв’язку там, де телекомунікаційна інфраструктура була знищена російськими атаками?
І відповідь на це питання має бути не лише критикою запропонованого законопроєкту, а конкретним механізмом, який працюватиме в умовах війни.
